1І повів Йов дальш мудру мову свою й говорив:
2Вірно, як жив Бог, (хоч і не дав менї суду), і Вседержитель, (хоч і огірчив мою душу),
3Що, покіль я ще дишу, й дух його в ніздрах моїх,
4Не скажуть уста мої неправди, й льжи мій язик не промовить.
5Далеко се від мене, щоб я вас непохибними вважав; нї! поки тху мого, я праведностї моєї не зречуся.
6Твердо при правдї стояв я й не попущусь її; совість моя не докорить менї по весь вік мій.
7Ворог мій буде менї, як безбожник, а той, що встає проти мене, як беззаконник.
8Бо й яку може мати надїю лицемірний, коли візме, коли вирве йому Бог душу його?
9Чи ж вислухає Бог клик його, коли прийде на його нужда?
10Чи Вседержитель буде відрадою йому, чи можна буде йому призивати його кожного часу?
11Виявлю вам, що в руцї в Бога; не втаю, що у Вседержителя.
12Бачили ви й самі; на що ж вам стілько молоти?
13От злюцї в Бога доля, і пай, який допадаєсь од Бога гнобителям:
14Як прибудуть йому сини, то хиба під меч, а потомки його не наситяться хлїбом.
15Хто ж зістане по йому, того забере смерть у гріб, а й вдови по них голосити не будуть.
16Хоч він надбає купи срібла, як піску, а одежі, наче глини, наскладає,
17То він наскладає, а праведник буде одягатись, а сріблом невинний забагатїє.
18Строїть він дім собі, - то як червяк, і, як садовий сторож, робить собі будку;
19Лагає спати багатим, та таким не встане; отвирає очі, а він вже не той.
20Страх, мов потоп, прийде ва його неждано, й буря в ночі ухопить його.
21Вітер восточний підойме й понесе його, й летом помчить він поперед його;
22Напре бо на його й не пощадить, хоч як би він змагався втечи від його.
23Тільки руками сплеснуть про його, й засвищуть про його над місцем його.