1І говорив Еліуй дальше й казав:
2Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!
3Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.
4Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.
5Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.
6Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана - незаслужена.
7Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,
8Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?
9Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.
10Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя - несправедливого суду,
11Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.
12Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.
13Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?
14Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, -
15Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.
16От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.
17Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?
18Хиба можна сказати цареві: ти - безбожник, а князям: ви - беззаконники?
19Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони - дїло рук його.
20Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.
21Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.
22Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.
23Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.
24Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,
25Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,
26Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.
27За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,
28Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.
29Як упокій він дарує, - хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? - все одно, чи народ, чи один чоловік,
30Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.
31От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, - більш не буду грішити;
32А чого я не розумію, - ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.
33Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.
34Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:
35Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.
36Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.
37Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.