1Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.
2Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?
3Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!
4Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!
5Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?
6Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його - страх-трепет, кругом зубів його страх!
7Крепкі щити (тїло) його - се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;
8Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;
9Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.
10Чхне він - аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;
11З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.
12З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.
13Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.
14Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.
15Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.
16Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.
17Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.
18Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.
19Залїзо йому - солома, мідь - трюхле дерево.
20Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі - се йому полова.
21Друк - у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.
22Каменюки під ним гострі, а він лежить на зубъї в грязї.
23Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська - неначе кипуче мастило.
24За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.
25Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.
26Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.