1І відповів Билдад Савхеаський та й сказав:
2Довго ще ти будеш говорити таке? - слова уст твоїх, мов розбурханий вітер!
3Чи то ж Бог вивертає суд; і Вседержитель перевертає правду?
4Коли дїти твої перед ним согрішили, то він і подав їх у руки проступків їх.
5Скоро же ти шукати станеш Бога та помолишся до Вседержителя,
6І наколи чист єси й прав, то він зараз стане над тобою й втихомирить оселю правди твоєї.
7І хоч би зпершу було в тебе мало, то опісля буде дуже багато.
8Бо спитай тільки у давнїх родів і збагни постерігання батьків їх, -
9Бо ми вчорашні собі й нїчого не знаєм, тим що наші днї тїнь на землї, -
10А вони скажуть тобі й з серця свого випустять слова:
11Чи піднімаєсь в гору сїтник без мочарі? чи росте рогозина на безводдї?
12Вона молоденька й не підтята, а всихає борше, як инша трава.
13Така сама доля всїх тих, що забувають Бога, й надїя лицемірнього погибне;
14Впованнє його підрізане, а певність його - сїть павукова.
15Він обіпреться на дім свій, та не устоїть; вхопиться його, й не вдержиться.
16Він зеленїє на сонцї, аж поза сад сягає галуззє його;
17В каміннє вплїтаєсь коріннє його, між каміннє врізуєсь воно;
18Та коли вирвуть його з місця його, то місце одцураєсь його, (скаже): не знаю тебе!
19От яка втїха на дорозї його! а з землї инші виростають.
20Бачиш: Бог не одпихає безвинного, але й не піддержує руки лиходїїв.
21Він сповнить ще сьміхом і твої уста й губи твої - радїсним викликом.
22Ненавидники твої вкриються соромом, і намет безбожників зникне.