1С погадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!
2Наше наслїддє досталось невірам, доми наші - чужим чуженицям;
3Ми сироти - безбатьченки; матері наші - вдовицї.
4Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.
5Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.
6І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.
7Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.
8Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.
9В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.
10Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
11Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат - в городах Юдейських.
12Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.
13Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.
14Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.
15Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
16Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
17От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
18Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
19Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
20Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
21О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!
22Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?