1Вино - зрадник; напитки - буйність; хто на них надиться - безумний.
2Царська грізьба - як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.
3Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.
4Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом - аж нема нїчого.
5В серцї людськім задуми - мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.
6Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?
7Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.
8Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.
9Хто може сказати: Серце я очистив, - я чистий від гріха мого?
10Не однакова вага, не однака міра, одно і друге - гидота Господеві.
11Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.
12Ухо, що чує, й око, що бачить - одно й друге сотворив Господь.
13Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом.
14Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, - хвалиться.
15Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба - уста розумні.
16Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг!
17Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде,
18Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся.
19Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся.
20Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.
21Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.
22Не говори: "За зло я самий віддам"; полиши се Господеві, - він охоронить тебе.
23Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра - йому противна.
24Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж - як узнати дорогу свою?
25Се сїть людинї - сквапно обіт складати, а послї обіту - роздумовати.
26Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить.
27Господень сьвічник - се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця.
28Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає.
29Слова молодих - їх сила, а окраса старих - їх сивий волос.
30Рани від побоїв - се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.