1Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,
2Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини;
3Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;
4Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний.
5Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.
6Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх.
7Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.
8Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,
9Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;
10Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.
11Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, -
12Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;
13Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;
14Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!
15Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.
16Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;
17Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.
18Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх,
19Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.
20Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?
21Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його.
22Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він.
23Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.