1Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
2котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
3Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
4і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
5і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.
6Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.
7Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.
8На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
9Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
10Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
11Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
12Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
13Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
14коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
15І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.
16Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
17А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.
18Тодї й померші в Христї погибли.
19Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.
20Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
21Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.
22Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.
23Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.
24Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
25Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
26Останнїй ворог зруйнуєть ся - смерть.
27Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
28Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
29Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
30Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
31Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.
32Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
33Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.
34Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
35Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
36Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.
37І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
38Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.
39Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
40(Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
41Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
42Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.
43Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
44Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
45Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.
46Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
47Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
48Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
49І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
50Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.
51Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
52У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
53Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
54Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
55Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
56Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.
57Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
58Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.