1Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.
2Через неї бо були сьвідчені старі.
3Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.
4Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.
5Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його; бо перенїс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу."
6Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.
7Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.
8Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.
9Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.
10Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.
11Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.
12Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч.
13По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.
14Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.
15І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.
16Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.
17Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю,
18про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє,"
19подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення).
20Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.
21Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого".
22Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.
23Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського.
24Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,
25а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,
26більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду.
27Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.
28Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.
29Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.
30Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин.
31Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.
32І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,
33котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,
34гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв;
35жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати;
36другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї;
37каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,
38(котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:
39І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування,
40тим що Бог лучче щось про нас провидїв, щоб не без нас осягли звершеннє.