1То ж благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше.
2І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена.
3Глаголю бо благодаттю, даною менї, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, нїж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному удїлив міру віри.
4Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усї ж члени мають не одно дїло,
5так многі ми - одно тїло в Христї, по одному ж, один другому члени.
6Маючи ж дарування по даній нам благодатї неоднакі: чи то пророцтво (то й пророкуймо) по мірі віри;
7чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню;
8чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простотї; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю.
9Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго.
10Братньою любовю (бувайте) один до одного нїжні; честю один одного більшим робіть;
11у роботї не лїниві; духом горючі, Господеві служачі;
12в надїї веселї; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі,
13у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинностї охочі.
14Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть.
15Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче.
16Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе.
17Нїкому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми.
18Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир.
19Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь.
20Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його.
21Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.