1Проводиреві хора: Після "Досьвітна ланя"; псальма Давидова. Боже мій, Боже! Чому опустив єси мене - став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання.
2Боже мій! Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою.
3Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля.
4На тебе вповали батьки наші; вони вповали, і ти заступив їх.
5До тебе кликали вони, і спаслися; на тебе вповали, і не посоромлено їх.
6Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда.
7Всї, що дивляться на мене, кепкують; щирять зуби, покивуючи головами.
8Він вповає на Господа! Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його.
9Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати.
10Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій.
11Не відступай далеко від мене! Бо нещастє близько, а нема заступника в мене.
12Обгорнула мене дика гущавина; бугаї Базанські обступили мене.
13Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує.
14І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось.
15Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні.
16Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої;
17Всї ребра мої міг би я полїчити; вони дивляться на мене, і не надивляться;
18Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб.
19Але ти, Господи, зостанься не далеко! моя сило, прийди менї в поміч!
20Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих;
21Спаси мене із пельки львиної! Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги.
22Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади.
23Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві!
24Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає.
25Від тебе хвала моя у великому зборі; обітницї мої сповню перед тими, що бояться його.
26Покірні їстимуть і наситяться; хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки.
27Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї; і перед тобою поклоняться всї поколїння народів.
28Бо Господнє є царство, і він царює над народами.
29Живляться і падають ниць всї тучні землї; перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою.
30Одно насїннє буде служити йому; буде залїчене Господеві, як рід.
31Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв.