1Наука Асафова. Д ля чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?
2Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!
3Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.
4Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.
5Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,
6І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.
7З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.
8Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! - Пустили з димом всї Божі собори на землї.
9Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.
10Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?
11Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!
12Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.
13Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.
14Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.
15Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки.
16І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце.
17Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму.
18Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.
19Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.
20Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.
21Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.
22Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного!
23Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.