1Боже, помсти, Господи Боже, помсти, явись в сяєві твому!
2Піднесись, суддє землї, заплати розгордїяшам!
3Доки будуть беззаконники, Господи, доки беззаконники будуть веселитись?
4Будуть безсоромне верзяканнє говорити, будуть вихвалюватись всї, що беззаконнє творять?
5Господи, нарід твій вони топчуть, і гноблять наслїддє твоє.
6Вбивають удовиць і захожого, і сиріт вони мордують,
7І кажуть: Не побачить Господь, і не спостереже Бог Якова!
8Одумайтесь, нерозумні люде! І ви, безумні, - коли проясниться розум ваш?
9Хто дав слух вам, той хиба не почує? Хто утворив око, той би не мав бачити?
10Хто карає народи, чи вже ж той не карати ме? Він, що навчає розуму чоловіка?
11Бог знає думки чоловіка, що вони марні.
12Щасливий чоловік, котрого ти, Господи, караєш, і закону твого навчаєш,
13Щоб дізнав супокою перед злиднями, поки викопається беззаконному яма!
14Бо Господь не кине свого народу, і не оставить свого наслїддя;
15Бо до справедливостї повернеться суд, і всї щирі серцем підуть слїдом за ним.
16Хто встане за мене проти злочинників? Хто поступиться за мене проти тих, що творять беззаконнє?
17Як би не Господь став до помочі менї, - не багацько забракло, то в мовчанню зупинила б ся душа моя.
18Коли я сказав: Нога моя хитається, то милість твоя, Господи, піддержала мене.
19Як було важко менї на серцї від натовпу думок моїх, твоя потїха роскошою сповняла душу мою.
20Чи може з тобою з'єднатись престіл погибелї, що з нещастя робить закон?
21Збігаються до купи проти душі праведного, і безвинну кров засуджують.
22Та Господь високий мій замок, і Бог мій скеля притулку мого.
23І нещастє їх він одверне на них, і злобою їх він погубить їх; знищить їх Господь, Бог наш.